Моє скаутське літо почалося з захоплюючої подорожі до Польші, а саме до м. Smerzynie, де відбувся тижневий табір від польських харцерів. Я була дуже рада, коли дізналася, що мені випала така чудова нагода побувати у цьому таборі. Хоча, цей «obóz» , як кажуть поляки, не мав традиційного вигляду скаутського табору, тобто там не було звичних для всіх наметів, але він пройшов дуже добре. Цілий тиждень ми подорожували у сусідні польські міста та містечка, дізнавалися цікаве про польську культуру, брали участь у квестах та спортивних змаганнях, обмінювалися скаутським досвідом, танцювали та співали (навіть, з поляками), майже вивчили польську та робили ще багато чого дуже цікавого. Також, по дорозі до табору та назад, я мала нагаду провести час у Києві. Одразу після прибуття потяга «Київ-Дніпро» на перон у моєму місті, у мене було лише одна година, щоб потрапити додому і зібрати свої речі, задля того щоб продовжити свої скаутські пригоди на території мальовничої Дніпропетровської та Полтавських областей. Як ви вже здогадалися, я вирушила у похід разом зі скаутами з СО «Сокіл». 5 днів (для мене, на жаль, лише 3 – хто, як не я, міг захворіти у поході ) пройшли чудово. Не можу сказати, що це було дуже легко, але воно було того варте . Весела компанія, змога насолодися чарівною природою мого краю, та, взагалі, вся ця атмосфера… Це було дуже класно! І ось, напевно, найочікуваніша подія, яка підвела підсумок мого скаутського літа і, взагалі, скаутського року – скаутський табір «Лісові пригоди». Якусь ще частинку свого літа я, разом з іншими скаутами, провели у підготовці цього табору, і в результаті ми отримали найкращий скаутський табір. І от – початок табору, початок 7-ми денних пригод з цікавими іграми, квестами, завданнями, з ночівлею під відкритим небом, алярмами, новими друзями, позитивними емоціями, сміхом та усмішками; з перемогами і поразками, з новим досвідом та багато-багато іншим… Не можна не згадати улюблену р. Оріль (Дніпропетровська обл.), яка весь цей час дарувала нам очікувану прохолоду, а також, можу з впевненістю сказати, що в цьому таборі мій ліміт купання і стрибків з тарзанки майже досяг межі! Це як для людини яка обожнює плавати! Це було незабутньо! Зараз дуже сумно згадувати про промайнуле літо, але є спогади, які зігріють у най похмуріший день. Це скаутське літо – було мегакрутим! Я дуже вдячна всім-всім, хто провів його зі мною; всім тим, хто організував такі вражаючі справжні скаутські пригоди! Подивимося, що чекає мене в наступному!