Назва проекту, може здатися трохи пафосною, але передає всю глибину подій цього літа. Моє літо розпочалося 3 червня, коли невелика збірна солянка з усіх патрулів прийшла до місця, де ми проводили свій перший Скаутський табір. Я, і досі, пам’ятаю хвилювання усіх хто був присутній, адже ніхто не знав чітко, що має відбуватися, в якій послідовності, але вже тоді ми пишалися тим, що стоїмо один перед одним. Недарма. Адже підготовка до табору розпочалася ще восени, коли молоді скаути прийняли рішення, не дивлячись ні на що, провести табір. Вони об’єдналися у робочі групи, кожна команда відповідала за свій організаційний напрямок діяльності. Ми розуміли, що перший досвід такої діяльності є за складним, тому за кожною групою був закріплений дорослий лідер, який ставив групі правильні питання. І ось ми вже у самому таборі. В перший день, ми всі звикали до нових обов’язків та ролей, діти до ролі організаторів, дорослі до ролі спостерігачів. Але з дня у день все змінювалось. На при кінець табору у дітей не залишилось відчуття невпевненості або остраху, вони знали як, що і коли робити. А дорослі насолоджувались юнацькою відповідальність та навчились мотивувати, підводити до цілі, а не керувати або вказувати. Цей досвід є незабутнім для всіх дотичних, і є уроком того, що інколи перемоги вимірюються не статками чи медалями, а отриманим досвідом і людьми, що дійшли з тобою до фінішної смуги. Наступною вагомою подією стало проведення відпочинкої зміни у ЛНТ «Витоки». Два тижні роботи з дітьми різного віку, соціального статусу та виховання, подарувало нову сторінку сприйняття дітей нашими дорослими лідерами. Цього літа, ми вирішили кардинально змінити підхід до роботи з дітьми. Ми проявляли рівність у спілкуванні, довіру та любов. Так звісно, ми і раніше це робили, але не так глибоко, як цього літа. Ми змогли приблизитись до тієї золотої середини - близького веселого друга та мудрого, трохи нудного, педагога. І на останок в нас з’явилась зграйка ще маленьких, невгамовних кабів. Для нас стало складним рішенням, щодо створення зграї в об’єднанні, адже ми не мали досвіду такої роботи раніше. Та останнім аргументом "за" стали самі діти. Вони такі маленькі, але вже готові пірнати у світ Скаутських пригод, ми побачили це у їх очах, ми почули це у їх словах та вже відчули відлуння Скаутського Закону у їх серцях… Так, все описано досить абстрактно, але гадаю що інші дорослі лідери зрозуміють про що я! Чому ця історія про моє літо? Тому що всі ці події стали частиною мене. Вони навчили мене терпінню, слабкості та безумовної віри в юність. А ще впевнили мене у тому, що успіх команди дорослих лідерів не у досвіді, або віці, ні, вона полягає у мужності навчатися та приймати свої поразки, і звичайно, у любові до дітей!